Відкритий психологічний захід "Лісова школа"

Вивчення інтенсивності і характеру емоційних переживаньшколярів, а також вміння адекватно виражати власні емоції.

МЕТА:

- дослідження рівня наочно-образного мислення, пам'яті,мови

-визначення рівня морального розвитку

-дослідження рівня уяви

- визначення самооцінки

 

                                      Тест „Наскільки Ви толерантні?”

 

 1.     Ви вважаєте, що у Вас виникла цікава ідея, але її не підтримали. Це Вас  засмутить?

а) так;                 б) ні.

  2.   Друзі пропонують розпочати гру. Чому Ви віддасте перевагу?

а) щоб у ній брали участь ті, хто грає добре;

б) щоб грали й ті, хто навіть  не знає правила.

3.   Чи зможете Ви спокійно сприйняти погану для Вас новину?

а) так;                 б) ні.

 4.     Чи дратують Вас люди, які з’являються в громадських місцях в нетверезому вигляді?

а) якщо вони поводяться пристойно, це мене  взагалі не цікавить;

б) мені завжди були неприємними люди, які не вміють себе контролювати.

5.     Чи легко Ви знайдете контакт з людьми іншої професії, матеріального стану,  іншими звичками?

а) ні, це мені важко було б зробити;

б) так, бо я не звертаю на це увагу.

 6.     Над Вами пожартували. Як Ви на це відреагуєте?

а) мені не подобаються ані жарти, ані жартівники;               

 б) хоча цей жарт може бути неприємним, відповім тим самим.

7.     Чи згодні Ви з тим, що багато людей „знаходяться не на своєму місці” і   „роблять не свою справу”?

 а) так;                 б) ні.

 8.     У  компанії Ви з другом (подругою), який стає об’єктом загальної уваги, відвертаючи її від Вас. Як Ви на це відреагуєте?

а) мені неприємно, що мене позбавляють уваги;               

 б) я лише зрадію за нього (неї).

 9.     У гостях ви зустрічаєте людину похилого віку, яка критикує сучасне   покоління і розхвалює старі часи. Ваша реакція:

а) підете раніше, зіславшись на якийсь привід;                              

б) почнете сперечатися.

 

 Підрахуйте бали.

         По 2 бали дається за відповіді: 1б, 2б, 3б, 4б, 5б, 6б, 7б, 8б, 9б.

          За інші варіанти відповідей бали не нараховуються.

 

 Від 0 до 4 балів.

         Ви безкомпромісний та упертий. Де б Ви не перебували, створюється таке враження, що Ви намагаєтесь усім нав’язати свої думки. Ви можете виявити агресію, навіть підвищити голос, аби досягти своєї мети, тому з Вами важко підтримувати стосунки  тим, хто дотримується іншої точки зору, хто не погоджується з тим, що Ви робите.

 Від 6 до 12 балів.

         Ви спроможні відстоювати свою точку зору і вести діалог, змінювати свою думку, якщо це необхідно. Хоча іноді можете бути і занадто різким, нечемним до свого співрозмовника. В такі моменти Ви справді можете виграти суперечку з людиною більш слабкого характеру. Але чи варто одержувати перемогу таким чином, якщо цього можна досягти, не принижуючи чиєїсь гідності?

 Від 14 до 18 балів.

         Твердість Ваших переконань поєднується з Вашою толерантністю. Ви можете прийняти будь-яку ідею, з розумінням поставитися до  неочікуваного вчинку, навіть якщо Ви його не схвалюєте. Ви досить критично ставитесь до своєї думки і здатні з повагою і тактом відмовитись від поглядів, які, як виявляється, були помилковими

                                                  ТИЖДЕНЬ ТОЛЕРАНТНОСТІ

                                  Що таке толерантність?

У перекладі з латинської «tolerance» означає «терпіння».

Це слово в медицині позначає здатність організму переносити вплив тих чи інших чинників. У суспільстві толерантність означає терпимість до інших думок, поглядів, традицій.

Життя суспільства, як і життя окремої людини, ґрунтується на впливі ідей, поглядів, теорій. За часи історії людства їх промайнуло чимало. Вони оволодівали розумом людей на більший чи менший термін. Деякі з них закликали до барикад, призводили до війн, ставали підставою для створення «образу ворога» з іншого народу.

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань. Також толерантність – це єдність у різноманітті, те, що переходу від війни до культури миру. Для громадян це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини.

Сьогодні толерантність – яскравий показник ступеню демократичності кожної держави й одна з умов її розвитку. Політична толерантність є основою для плідних міжнародних відносин.

Для того, щоб досягти успіху у власному житті, не витрачати сил на конфлікти, «побутові війни», кожному доцільно сформувати у собі толерантність як рису характеру. Для цього необхідно:

• бути готовими до того, що всі люди різні – не кращі й гірші, а просто різні;
• навчитися сприймати людей такими, якими вони є, не намагаючись змінити в них те, що нам не подобається;
• цінувати в кожній людині особистість і поважати її думки, почуття, переконання незалежно від того, чи збігаються вони з нашими;
• зберігати «власне обличчя», знайти себе і за будь-яких обставин залишатися собою.

Понад 12 років 16 листопада світ святкує Міжнародний день толерантності. Цей День був проголошений Декларацією принципів толерантності, затвердженою  у 1995 році на 28 Генеральній конференції ЮНЕСКО. 

 

Як уникати конфліктів з підлітками під час карантину??

Дієві поради для батьків!!

Постійне перебування з підлітками в одному будинку зробило батьківські будні ще жорсткішими. Практичний психолог Міжрегіонального Центру Синяговська Оксана Сергіївна запевняє, що особливо складно на карантині з підлітками, адже вони розчаровані через соціальне розмежуванням з друзями і часто зриваються на дорослих.

Як уникнути конфлікту з підлітком, коли він каже, що хоче зустрітися з друзями.

Хоча в глибині душі підліток не хоче протистояти батькам, але він хоче зустрітися з товаришами і відновити нормальне життя підлітків. Але замість того, щоб казати, що ваш підліток безвідповідальний чи егоїст, спочатку скажіть йому, що ви розумієте його необхідність бачити друзів. І разом з тим скажіть, чому самоізоляція важлива. Поясність йому, чим загрожує зустріч з друзями під час карантину Нагадайте також про те, що самоізоляція не триватиме вічно і що це може врятувати життя близьким людям.

Підліток не перестає проводити час за комп’ютером??

Підлітки часто на карантині грають в ігри на комп’ютері чи проводять багато годин в інтернеті, адже там вони можуть поспілкуватися зі своїми друзями. Замість того, щоб кричати, зачекайте, поки він закінчить гру. А після цього поговоріть про шкоду такого проведення часу. Запитайте, чи дитина та її товариші коли-небудь помічали ознаки того, що вони “перестаралися з іграми”, наприклад, що відкладали важливі речі, зокрема виконання домашнього завдання чи приймання душу. Після цього встановіть добові обмеження. І обов’язково запропонуйте інші заходи, які ви можете проводити разом, щоб підліток полюбив проводити час з вами, а не товаришами в інтернеті.

Підліток засмучений через збільшення ваги на карантині.

Оскільки підліток не може інтенсивно займатися спортом вдома, більше рухатися, а тому постійно переїдає на карантині і може набрати зайву вагу та засмутитися. Спробуйте підтримати його, а не осуджувати. Поговоріть про те, що дієти не завжди працюють, і що краще постійно займатися спортом, що корисно для здоров’я. Також радимо залучати всю сім’ю до регулярних групових занять, наприклад, до бігу чи фітнесу за допомогою онлайн-відео. Займайтеся з підлітком спортом вдома. Також ви можете попросити його допомогти вам приготувати здорову їжу. Загалом, наведіть хороший приклад та покажіть, як потрібно харчуватися на карантині.

Підліток часто замикається в кімнаті.

Після сварки батьки можуть помітити, що підлітки замикаються у своїй кімнаті та не пускають туди рідних людей. Адже, на думку підлітка, її кімната – це приватний простір, де він всім керує і може взяти паузу, аби там відпочити. Зазначимо, що в такі періоди, важливо, щоб підліток не проводив багато часу на самоті в телефоні. Батьки можуть спробувати підтримати його, наприклад, запропонуйте прогулятися та відверто поговоріть про самопочуття чи проблеми в сім’ї.

Підліток постійно свариться з братами чи сестрами??

Зараз підлітки разом з сім’єю цілодобово і через це можуть виникати часті конфлікти між ними. Але це нормально, якщо тільки підлітки можуть знайти між собою компроміс та згодом вирішити проблему. Батьки повинні втручатися лише в тому випадку, якщо вони починають застосовувати фізичну силу. Якщо ж ваші діти постійно сваряться, то радимо збирати сімейні наради, де кожен зможе озвучити свої почуття.

 

ПРОТИДІЯ БУЛІНГУ В ПІДЛІТКОВОМУ СЕРЕДОВИЩЕ ТА В   ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ

 

Анотація: У статті розглянуто вид агресії в середовище та в закладах освіти, як актуальну соціально-педагогічну проблему сучасності.

Ключові слова: Булінг, насильство, агресія, цькування, булер, жертва булінгу, спостерігач.

Актуальність:  В статті піднята тема майже не вивчена в нашій країні з теоретичних позицій і позицій практики. Булінг дуже поширене явище в закладах освіти або в середовище, але цю проблему часто замовчують, не розповсюджують та не обговорюють. З таких умов  проблему булінгу не усувають, а навпаки вона набуває  більше обертів серед підлітків. У статті проаналізовано соціально-педагогічну, психологічну проблему сучасності. Розкрито ознаки, основні причини, форми прояви булінгу  та основні його риси. Також проаналізовано механізми його розвитку, описано структуру булінга та наслідки для всіх учасників цього прояву ( для жертв, булерів, спостерігачів).

Мета статті: Актуалізувати проблему булінгу та висвітлити особливості даного явища в підлітковому віці.

 Аналіз наукових досліджень і публікацій: Ґрунтовніше проблему насильства, зокрема третируванняодних учнів іншими висвітлили зарубіжні вчені, зокрема І. Бердишев, І. Кон, X. Лейманн, Д. Лейн, К. Лоренц, Д. Ольвеус та ін. Вітчизняні наукові роботи з означеної проблеми мають загальний характер, не досліджені на сьогодні теоретико-методологічні основи цього явища, його причини, наслідки.

Буллінг відносно новий термін, що позначає старе, можна сказати, вікове явище – дитячу жорстокість. Помітне звучання проблема буллінга набуває в підлітковому віці в силу складності і суперечливості особливостей зростаючих дітей, внутрішніх і зовнішніх умов їх розвитку. Саме в цей час, засвоївши певні патерни поведінки, наприклад поведінка «жертви», підліток може слідувати їм все подальше життя. При цьому ситуація булінгу негативно впливає не тільки на "жертв", але і на «агресорів" ,т. к. якщо прояв агресії виявляється ефектним, то це може закріпиться в якості стилю поведінки в майбутньому. Профілактика булінгу допоможе знизити масштаби даного негативного явища, скоротити кількість залучених в нього "агресорів»і "жертв".

Один з напрямків профілактики даного процесу є робота з батьками учнів шляхом інформування про суть, структуру булінгу і способи вирішення даних проблем.

Отже, буллингом називається агресія одних дітей проти інших, коли мають місце нерівність сил агресора і жертви, агресія має тенденцію повторюватися, при цьому відповідь жертви показує, як сильно вона зачеплена тим, що відбувається.

 Шкільний булінг можна розділити на дві основні форми:

1. Шкільний фізичний буллінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень та ін; сексуальний буллінг є підвидом фізичного (дії сексуального характеру).

2. Психологічний шкільний буллінг - насильство, пов'язане з дією на психіку, завдає психологічну травму шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість. До цієї форми можна віднести:

 - вербальний булінг, де знаряддям служить голос (образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, дражнення, поширення образливих чуток і т. д.);

 - образливі жести або дії(наприклад, плювки в жертву або в її напрямку);

залякування(використання агресивної мови тіла і інтонацій голосу для того, щоб змусити жертву робити або не робити що-небудь);

 - ізоляція (жертва навмисне ізолюється, виганяється або ігнорується частиною учнів або всім класом);

 - вимагання (грошей, їжі, інших речей, примус що-небудь вкрасти);

 - пошкодження та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви);

Нова різновид шкільного буллінга - кибербуллинг – жертва отримує образи на свою адресу, приниження з допомогою мобільних телефонів або через інші електронні пристрої (пересилання неоднозначних зображень і фотографій, обзивання, поширення чуток та ін).

Кібер-буллінг - підлітковий віртуальний терор, отримав свою назву від англійського слова bull — " бик, з родинними значеннями: агресивно нападати, ятрити, задирати, чіплятися, провокувати, дошкуляти, тероризувати, труїти.

Відмінності кибербуллинга від традиційного буллінга обумовлені особливостями інтернет-середовища: анонімністю, можливістю фальсифікації, наявністю величезної аудиторії, можливістю дістати жертву в будь-якому місці і в будь-який час.

Жертва. Жертвами буллінга, як правило, але не завжди, стають діти чутливі і не здатні постояти за себе. Не ті діти, яким не властиво агресивна поведінка, як часто думають, а діти, які позбавлені наполегливості, не вміють демонструвати впевненість і відстоювати її. Найбільш ймовірна жертва – учень, який намагається зробити вигляд, що його не зачіпає образу чи жорстока жарт, але особа видає його (воно червоніє або стає дуже напруженим, на очах можуть з'явитися сльози). Діти, які не можуть приховати своєї незахищеності, можуть спровокувати повторення інциденту з боку агресора-властолюбця. Американські дослідження Дена Олвеуса дозволяють виділити два типи жертв:

Перша: не можуть приховати слабкість (діти, фізично слабкі, невпевнені, емоційно реагують діти, тривожні, а також такі, які воліють товариство вчителів суспільству однолітків).

Друга: діти, мимоволі провокують негативне до себе ставлення. До другої категорії відносяться неадекватно (занадто бурхливо) реагують на провокації (так, що їх поведінка викликає глузування у глядачів), неприємні в спілкуванні діти з-за поганих звичок (наприклад, неохайні), а також діти, що викликають активну неприязнь дорослих. Буває і так, що вчитель сам виділяє в колективі неугодного учня і, принижуючи його публічно, задає норми допустимої поведінки для школярів.

Спостерігач. У шкільній ситуації булінгу основна маса дітей-спостерігачі. І вони також потребують серйозної допомоги для осмислення отриманого досвіду. Всі глядачі, очевидці буллінга, будь то учні, вчителі, або технічний персонал, навіть якщо вони не втручаються і не реагують, звичайно, відчувають великий психологічний тиск. Очевидці булінгу часто відчувають страх у школі, а також почуття, характерне для травматиків-безпорадність перед обличчям насильства. Навіть якщо воно спрямоване не на них безпосередньо. Вони навіть можуть відчувати почуття провини через те, що не вступилися або, в деяких випадках, через те, що вони приєдналися до булінгу. Все це може поступово змінити шкільні відносини і норми, зробити їх цинічними і безжальними по відношенню до жертв. Ці наслідки для глядачів-очевидців роблять процес протистояння булінгу в даній школі дуже сильно ускладненим.

Методичні рекомендації профілактики і корекції булінгу для батьків.

Не всі діти можуть і хочуть розповідати батькам про свої проблеми, і чим старше дитина, тим менше ймовірність, що він поскаржиться батькам на те, що відбувається. Варто проявляти інтерес до справ своєї дитини, але робити це ненав'язливо. Якщо він нічого сам не розповідає, слід поспостерігати за ним. В першу чергу треба сходити в школу, поговорити з вчителями про стосунки дитини з однокласниками, подивитися, як поводиться дитина в класі після уроків або на перерві, на святах: проявляє ініціативу в спілкуванні, з ким він спілкується, хто спілкується з ним і т. д. Можна звернутися за допомогою до шкільного психолога, йому легше здійснювати спостереження за дітьми.

Симптоми можуть свідчити про те, що дитині погано в класі, його відкидають:

-                    неохоче йде в школу і дуже радий будь-якій можливості не ходити туди;

-                    повертається зі школи пригніченим;

-                    часто плаче без очевидної причини;

-                    ніколи не згадує нікого з однокласників;

-                    дуже мало говорить про своє шкільне життя;

-                    не знає, кому можна зателефонувати, щоб дізнатися уроки, або взагалі відмовляється дзвонити кому-небудь;

-                    ні з того ні з сього (як здається) відмовляється йти в школу;

-                    самотній: його ніхто не запрошує в гості, на дні народження, і він нікого не хоче покликати до себе.

Допомога своїй дитині, яка стала жертвою шкільного булінгу:

-                    перш за все, зрозуміти справжню причину того, що сталося з ним;

-                    переконатися, що ваша дитина дійсно став жертвою шкільного булінгу;

-                    повідомити про це вчителя і шкільного психолога;

-                     спільно знайти шляхи виходу з ситуації, що склалася;

-                     якщо дитина була сильно налякана і вражена тим, що трапилося, не відправляти її наступного дня до школи;

-                     при сильно пережите стресі спробувати перевести дитину в інший клас або навіть в іншу школу;

-                     у разі розвитку посттравматичного стресового синдрому негайно звернутися до фахівців;

-                     ні в якому разі не ігнорувати те, що трапилося з дитиною і не пускати все на самоплив.

-                     заспокоїти і підтримати дитину словами: «Добре, що ти мені сказав. Ти правильно зробив»; «Я тобі вірю»; «Ти в цьому не винен»; «Ти не один потрапив в таку ситуацію, це трапляється і з іншими дітьми; «Мені шкода, що з тобою це сталося».

Що конкретно можуть зробити батьки, щоб підвищити авторитет своєї дитини в колі однокласників:

-                    навчити не боятися своїх однокласників, у яких теж є проблеми;

-                    налагодити батькам контакти з вчителями та однокласниками;

-                    брати участь у класних заходах, в які залучаються і батьки;

-                    якщо у батьків є незвичайне хобі, цікаве дітям, розповісти про нього Однокласникам дитини. Якщо батько може годинами розповідати про всілякі марках автомобілів, то навіть найзапекліші забіяки будуть дивитися на вас із захопленням, і навряд чи зачеплять вашої дитини;

-                    запрошувати однокласників дитини, а особливо тих, кому він симпатизує, як можна частіше до себе в гості;

-                    дитині потрібні люди, які не дають його в образу; поряд з педагогами це може бути і симпатизує йому група дітей, а так як з'ясування відбуваються не на виду у педагогів, а на перервах, в шкільному дворі, то така група дітей зможе його підтримати.

-                    підвищувати самооцінку дитини;

-                    у випадках завищеної самооцінки дитини пояснювати йому, що це не треба показувати оточуючим, що у кожної людини є і недоліки і достоїнства; і якщо він досягає успіху в математиці, наприклад, то необов'язково його процвітання в фізкультуру або в чомусь іншому;

-                    допомогти дитині стати членом класного колективу, а не просто ходити вчитися;

-                    якщо дитина жертва, то не змирятися з долею жертви, а повставати проти цього, залучаючи на свій бік своїх друзів;

-                    не показувати свій страх і слабкість перед буллі, якщо такі відносини є, і замість сліз і прохань про помилування, накидатися на своїх переслідувачів, хоча б несподіваними питаннями, або ж спантеличити їх своїм знанням чимось нехорошим про них.

-                    не налаштовувати дитину проти її шкільних заходів, навіть якщо вони здаються вам непотрібними;

-                    не намагатися виділяти свою дитину серед однокласників "елітністю" одягу і особливою гламурністю;

-                    вчити виконувати загальні вимоги для всіх дітей в класі, аж до форми одягу на уроках фізкультури.

 

Висновки та перспективи подальшого наукового пошуку. Завдання батьків-не тільки підтримати дитину, яка потрапила в непросту ситуацію, але і навчити її взаємодіяти з оточуючими. Не треба намагатися повністю захистити дитину від негативних переживань. У повсякденному житті уникнути гніву, образ або зіткнення з жорстокістю неможливо. Важливо навчити дітей протистояти агресорам, не уподібнюючись їм. Дитина повинна вміти сказати «ні», не піддаватися на провокації товаришів, з гумором ставитися до невдач, знати, що у свої проблеми іноді правильніше присвятити дорослих, ніж розбиратися самостійно, і бути впевненим, що рідні не відмахнуться від нього, а допоможуть і підтримають у скрутну хвилину.

 

Список використаної літератури

1.       Система захисту дітей від жорстокого поводження : навч.-метод. посіб. / Л.Волинець, Т. Дорошок , М. Євсюкова та ін. ; [ред. : К. Левченко, І. Трубавіна] ; Держ. соц. служба для сім’ї, дітей та молоді.Міжнар. жіночий правозахисн. центр «Ла Страда Україна». – К. : Держсоцслужба, 2005. – 395 с.

2.         .Українська психологічна термінологія : словник-довідник / за ред. М.-Л. А. Чепи. К. : ДП«Інформ.-аналіт. агентство», 2010.

3.         Ожийова О. М. Шкільне насильство : сутність, види, профілактика: автореф. дис. … канд. соцiол. наук: спец. 22.00.04 / О. М. Ожийова ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2012. – С. 10–20.

4.         Буллинг: детская жестокость [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.tagillib.ru/readers/ot_20_and_starshe/meropr/bulling.php

5.         Лэйн Д. А. Школьная травля (буллинг) [Электронный ресурс] / Д. А. Лэйн // ZipSites.ru : бесплат.электрон. интернет-б-ка. – Режим доступа http://www.zipsites.ru

 

Буклети "Стоп булінг" для учнів 5-8 класів

 

 

Віддай людині крихітку себе. За це душа поповнюється світлом.

Л. Костенко

 

Булінг (від англ. bully – хуліган, задирака, грубіян, «to bully» — задиратися, знущатися) – тривалий процес свідомого жорстокого ставлення, агресивної поведінки, щоб заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або ж створити негативне середовище для людини.

Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

 

Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу.

Найчастіше цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім'ях.

Зазвичай об'єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків. Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність. Найчастіше жертвами булінґу стають діти, які мають:

·         фізичні вади – носять окуляри, погано чують, мають порушення опорно- рухового апарату, фізично слабкі;

·         особливості поведінки – замкнуті чи імпульсивні, невпевнені, тривожні;

·         особливості зовнішності – руде волосся, веснянки, відстовбурчені вуха, незвичну форму голови, надмірну худорлявість чи повноту;

·         недостатньо розвинені соціальні навички: часто не мають жодного близького друга, краще спілкуються з дорослими ніж з однолітками;

·         страх перед школою: неуспішність у навчанні часто формує у дітей негативне ставлення до школи, страх відвідування певних предметів, що сприймається навколишніми як підвищена тривожність, невпевненість, провокуючи агресію;

·         відсутність досвіду життя в колективі (так звані «домашні» діти);

·         деякі захворювання: заїкання, дислалія (порушення мовлення), дисграфія (порушення письма), дислексія (порушення читання);

·         знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні;

·         високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;

·         слабо розвинені гігієнічні навички (неохайні, носять брудні речі, мають неприємний запах).

За даними U-Report, 49 % підтвердили, що вони піддавалися булінґу, а саме через: зовнішність, стать, орієнтацію, етнічну належність.

Форми та види булінґу

 

Людину, яку вибрали жертвою і яка не може постояти за себе, намагаються принизити, залякати, ізолювати від інших різними способами. Найпоширенішими формами булінґу є:

·         словесні образи, глузування, обзивання, погрози;

·         образливі жести або дії, наприклад, плювки;

·         залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;

·         ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;

·         вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.

·         фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);

·         приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

70 % знущань відбуваються вербально: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

 

Наслідки шкільного насилля

 

Жертви булінґу переживають важкі емоції – почуття приниження і сором, страх, розпач і злість. Булінґ вкрай негативно впливає на соціалізацію жертви, спричиняючи:

·         неадекватне сприймання себе – занижену самооцінку, комплекс неповноцінності, беззахисність;

·         негативне сприймання однолітків – відсторонення від спілкування, самотність, часті прогули у школі;

·         неадекватне сприймання реальності – підвищену тривожність, різноманітні фобії, неврози;

·         девіантну поведінку – схильність до правопорушень, суїцидальні наміри, формування алкогольної, тютюнової чи наркотичної залежності.

 

 

 

Як реагувати на цькування

 

Молодші школярі мають неодмінно звертатися по допомогу до дорослих — учителів і батьків. Допомога дорослих дуже потрібна і в будь-якому іншому віці, особливо якщо дії кривдників можуть завдати серйозної шкоди фізичному та психічному здоров'ю.

Старші діти, підлітки можуть спробувати самостійно впоратись із деякими ситуаціями. Психологами було розроблено кілька порад для них.

Як впоратися з ситуацією самостійно

·         Ігноруйте кривдника. Якщо є можливість, намагайтесь уникнути сварки, зробіть вигляд, що вам байдуже і йдіть геть. Така поведінка не свідчить про боягузтво, адже, навпаки, іноді зробити це набагато складніше, ніж дати волю емоціям.

·         Якщо ситуація не дозволяє вам піти, зберігаючи самовладання, використайте гумор. Цим ви можете спантеличити кривдника/кривдників, відволікти його/їх від наміру дошкулити вам.

·         Стримуйте гнів і злість. Адже це саме те, чого домагається кривдник. Говоріть спокійно і впевнено, покажіть силу духу.

·         Не вступайте в бійку. Кривдник тільки й чекає приводу, щоб застосувати силу. Що агресивніше ви реагуєте, то більше шансів опинитися в загрозливій для вашої безпеки і здоров'я ситуації.

·         Не соромтеся обговорювати такі загрозливі ситуації з людьми, яким ви довіряєте. Це допоможе вибудувати правильну лінію поведінки і припинити насилля.

 

Що можуть зробити батьки

 

Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

·         Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

·         Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

·         Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

·         Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

·         Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

·         Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

 

Що можуть зробити вчителі

 

У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

·         Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

·         Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

·         Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

·         Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

·         Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

·         Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов'язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

·         Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

·         Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

·         Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

·         Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

 

 

Навчання навичок протидії булінґу в школі

 

Насильство у школі – буденна реальність для багатьох людей в усьому світі. Переслідування, знущання, погрози онлайн, образи – все це негативно впливає на школяра та його успіхи в навчанні. Що стоїть за насильством у школах і що можна зробити, аби зупинити його, учні можуть дізнатися на тренінгах, які проводять на уроках основ здоров’я або у старшій школі на виховних годинах.

Нижче наведено тренінги, що їх проводять за чинною програмою предмета «Основи здоров’я» для учнів 1-9 класів. Ознайомлення з цими тренінгами важливе для розуміння того, яким чином досягається набуття життєвих навичок у рамках освітнього процесу.

Тренінги для початкової школи

4 клас

Тренінг 4. Як відстояти себе. Діти демонструють уміння говорити «ні» на пропозиції однолітків, називають способи протистояння насиллю у своєму середовищі, наводять приклади позитивного та негативного впливу однолітків.

Тренінги для основної та старшої школи

5 клас

Тренінг 7. Спілкування з однолітками. Учні розвивають навички рівноправного спілкування з однолітками, вчаться розпізнавати ознаки дружнього й недружнього спілкування, протидіяти проявам агресії у своєму середовищі, захищати друзів від кривдників, звертатися по допомогу в критичних ситуаціях.

6 клас

Тренінг 3. Як протистояти тиску однолітків. У ході заняття учні вчаться розпізнавати маніпуляції і протидіяти їм, демонструють уміння відмовлятися від небезпечних пропозицій сторонніх людей, друзів, протидіяти тиску компанії.

Тренінг 10. Підліткові компанії. Учні вивчають ознаки дружніх, недружніх, небезпечних компаній. Демонструють здатність припиняти агресію і насилля у своєму середовищі.

8 клас

Тренінг 3. Стоп булінг. Розвивають навички співчутливого ставлення до жертв насилля, навички надання і отримання допомоги. Вчаться розрізняти булінґ і піддражнювання, розробляють стратегії подолання булінґу

Тренінг 4. Безпека спілкування у мережі Інтернет. Учні усвідомлюють відмінності між поняттями «булінґ» і «кібербулінґ», демонструють навички в умінні захищати персональні дані, уникати ризикованої поведінки в мережі Інтернет.

 

Список використаних джерел:

 

1.     Глобальне опитування про булінг [Електронний ресурс] // ЮНІСЕФ – Режим доступу до ресурсу: http://www.unicef.org/ukraine/ukr/infographicbullying-upd.pdf

2.     ЮНЕСКО. Как остановить насилие в школе. Пособие для учителей. – 2011 г.

3.     Воронцова Т. В. Вчимося жити разом. Посібник для вчителя з розвитку соціальних навичок у курсі «Основи здоров’я» (основна і старша школа) [Електронний ресурс] / Т. В. Воронцова, В. С. Пономаренко та ін.—К.: Алатон, 2017. – Режим доступу до ресурсу: https://drive.google.com/drive/folders/0Bzt9FAqrO9WcLXZwZVlJaFBCS3c.